четверг, 14 января 2016 г.


         Вчитель проводить на уроках самостійні роботи різного дидактичного призначення: перевірні, підготовчі, навчальні.
        Так, перевірні роботи допомагають їй контролювати знання учнів; підготовчі — актуалізують опорні знання, які необхідні для на­ступного сприйманим нового матеріалу; навчальні — під час вивчення нової теми, але лише тоді, коли пе­реконана, що попередні знання, на яких грунтується вивчення нового, добре засвоєні школярами.

        Самостійній роботі на уроці властиві не стільки контрольні, скільки навчальні функції. Тому самостійну роботу в школі, залежно від її мети, можна проводити на різних етапах уроку.
        Найчастіше вчителі відносять її до закріплення та повторення і дуже рідко — до вивчення нового матеріалу,Самостійно ознайомлюючись із новим матеріалом за підручником чи іншим джерелом, школяр фактично виконує декілька супідрядних завдань: визначає мету, виділяє невідоме, зосереджує увагу на головному, встановлює послідовність дій, контролює їх.
         Орієнтиром вчителя у визначенні матеріалу для самостійної роботи є:
         1) міцне, свідоме володіння учнями знаннями, на яких грунтується новий матеріал;
-        2) можливість актуалізації опорних знань виконанням підготовчих вправ;
         3) доступність, чіткість викладу матеріалу в підручнику;
        4) рівень сформованості вмінь працювати з підручником, картками, достатній темп письма і читання.

        Форми самостійних завдань бажано урізноманітнювати, щоб залучати до сприймання різні види пам'яті: зорову, слухову, моторну. Важливо уникати перевантаження якогось одного виду сприймання.Тривалість самостійної роботи зумовлюється рядом чинників. Насамперед - складністю та обсягом завдання,від працездатності учнів, обсяг}' їхньої уваги, темпу читання й письма.Самостійна робота потребує різного унаочнення: картин, схем, таблиці, карток, перфокарт, роздаткового матеріалу

Комментариев нет:

Отправить комментарий