Вчитель проводить на уроках самостійні роботи різного дидактичного призначення: перевірні, підготовчі, навчальні.
Так, перевірні роботи допомагають їй контролювати знання учнів; підготовчі — актуалізують опорні знання, які необхідні для наступного сприйманим нового матеріалу; навчальні — під час вивчення нової теми, але лише тоді, коли переконана, що попередні знання, на яких грунтується вивчення нового, добре засвоєні школярами.
Самостійній роботі на уроці властиві не стільки контрольні, скільки навчальні функції. Тому самостійну роботу в школі, залежно від її мети, можна проводити на різних етапах уроку.
Найчастіше вчителі відносять її до закріплення та повторення і дуже рідко — до вивчення нового матеріалу,Самостійно ознайомлюючись із новим матеріалом за підручником чи іншим джерелом, школяр фактично виконує декілька супідрядних завдань: визначає мету, виділяє невідоме, зосереджує увагу на головному, встановлює послідовність дій, контролює їх.
Орієнтиром вчителя у визначенні матеріалу для самостійної роботи є:
1) міцне, свідоме володіння учнями знаннями, на яких грунтується новий матеріал;
- 2) можливість актуалізації опорних знань виконанням підготовчих вправ;
3) доступність, чіткість викладу матеріалу в підручнику;
4) рівень сформованості вмінь працювати з підручником, картками, достатній темп письма і читання.
Форми самостійних завдань бажано урізноманітнювати, щоб залучати до сприймання різні види пам'яті: зорову, слухову, моторну. Важливо уникати перевантаження якогось одного виду сприймання.Тривалість самостійної роботи зумовлюється рядом чинників. Насамперед - складністю та обсягом завдання,від працездатності учнів, обсяг}' їхньої уваги, темпу читання й письма.Самостійна робота потребує різного унаочнення: картин, схем, таблиці, карток, перфокарт, роздаткового матеріалу
Комментариев нет:
Отправить комментарий